Леся Гук (Тарас)

Последний визит: 26 янв 2019

Фильтр

Заметки Увлечения

Леся Гук (Тарас)

28 сен 2018

Розчарування в кожного буває,
В зневірі розривається душа.
Життя сюрпризи часто підкидає
І навпіл серце крає без ножа.
Здається, ніби обірвали крила ,
І пустота…і зайві всі слова.
У мить якусь не вистачає сили…
Зневіру розум враз перемага.
І робиш крок…( а подумки:-Навіщо?),
Та знову воля уперед зове.
Що ж, утрачать не треба оптимізму,
Бо на руїнах постає нове.
© Леся Гук

Леся Гук (Тарас)

18 сен 2018

Последняя любовь – как свет зори,
Сиянье дня, как тепльій летний ветер,
Последняя любовь огнем горит,
Милее чувства не найти на свете.
Последняя любовь дана не всем.
На склоне лет любовЬю наслаждаться
Подарено извьіше только тем,
Кто чувства обновленья смог дождаться.
Иль наважденья, порчи, колдовства,
Дурмана?- как назвать еще иначе
Тот шанс последний страстного ества?
Ликует от волненья серце, плачет
От радости, от нежности, тепла,
От сладкой неги, тела наслажденья…
Как песня счастья, птичьих два крьіла-
Любовь последняя - прощанье и прощенье!
Леся Гук

Леся Гук (Тарас)

17 сен 2018

Збирає серпень яблука в долоні
Дитинства неповторний аромат.
Втомилось літо, сіло на осонні
Спочити…
Та ж стежина в’ється в сад,
Та ж яблуня біля воріт чекає.
Та тільки я давно уже не та…
У колісниці літо від’їжджає
І забирає пройдені літа.
© Леся Гук

Леся Гук (Тарас)

30 авг 2018

Іще не осінь, але вже й не літо.
Вже відлетіли в вирій журавлі.
Яскрава золотисто- сумовита
Пора ступає тихо по землі.
Іде нечутно, білими ночами,
Їй в ноги зорі падають згори.
Ще буйно палахкоче кольорами
У квітниках вечірньої пори.
Сміється небо синіми очима,
Завмерло в лузі пишноцвіття трав.
А в тиху ніч за літніми дверима
Повільний танець листопад почав.
Вже й верес рожевіти починає,
Як сльози кришталю поміж трави.
І вітер жовту браму відчиняє
Для осені чудової пори.
© Леся Гук, "Зорі в долонях", 2018