ЛІТО (Федір Лавриненко)
Літо, тепло, трави, квіти,
Загубивсь струмок між трав.
Череду до ставка пити,
З односельців хтось пригнав.
Небо чисте, синє, синє,
Сонце в червні палить скронь.
Сохне, пахне чаєм сіно.
І пісок, немов вогонь.
А вода в ставку прозора,
Тепла, ніби хто нагрів,
І лелека в цих просторах,
За поживою побрів.
В лісі квіти, ваблять очі,
Сукні білі у беріз.
Тихо листям щось шепочуть,
Зачаровують до сліз.
Літо, тепло, трави, квіти,
Відпочити б серед трав.
Вдячний долі, тут нам жити!
В найгарнішій із держав!
25.06.1988р. /збірка "У вирій щастя".