Ирина Марьяш

Последний визит: 25 янв

Фильтр

Заметки Увлечения

Ирина Марьяш

14 июл 2022

Мамо, я на небі, я- хмаринка,
З вишини дивлюсь на білий світ..
Тут, зі мною, Коля і Маринка,
Дядько й тітка наші шлють привіт..
Тут багато діток незнайомих-
Ті, хто врятуватися не зміг..
Ті, хто не добіг до ешелону,
Ті, хто заховатися не встиг..
Поряд бавиться якась чужа дитинка,
Де її сім'я-вона не знає..
Очі в неї-крижана сніжинка,
І волосся сиве заплітає...
Як її зовуть, не пам'ятає..
Каже, що жила колись у Бучі..
Ляльку без волосся пригортає
І пір'їнки з крил склада докучі..
Колька, наш сусід, загинув першим.
А його сестричка-вслід за нами.
Я спитати хочу тих, хто долі вершить:
А у вас теж діти є? І мами????
Що ж ви на Вкраїні наробили?!
Принесли в мій дім смертельну з

Ирина Марьяш

28 июн 2022

Червневе сонце плавило асфальт.
Хотілося води і прохолоди.
І тисячі кросівок і сандаль
блукали у торговому проході.

В “Сільпо” на касі пробивали хліб,
і достигала випічка у печі.
Пенсіонери важили крупу,
хтось купував дрібні на кухню речі.

Буденно цілий світ собі гудів,
нагадуючи велелюдний вулик.
Хтось доїдав спізнілий свій обід,
Хтось ніс в авто із магазину клунок

Тривога сповістила про біду, і все завмерло.
Вибух. Вибух. Тиша.
Де ще секунду все гуло-жило
стоїть смердюче чорне попелище.

Цивільні, мирні, смирні і смутні,
старі і молоді, безбожно юні.
Чиїсь дружини, матері, сини,
бабусечки, дідисики й синулі
завалені й безпомічні,
навік поснулі.

Немає слів і сліз. Думок немає.
Здає

На этом пока всё

Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту