БІЛЬ ДУШІ
Твої слова так ранят душу,
Що пропікають до кісток.
Та біль оцю терпіти мушу,
Бо ще не час йти до зірок.
Хотілось жить мені в любові,
Щоб поряд був коханий хтось.
Тепер лювлю себе на слові-
Це бачать люди, бачить Бог.
Чи довго так страдать сердечку,
І хто загоїть рани ці?
Чи скаже хтось хоча словечко,
Розвеселить очі сумні.
Я не жаліюсь, що страждаю
Бо долю вибрала сама..
Ще день, ще два, а може й місяць
І душу заспокою я сама..
Та хочеться мені кричати...
Не вірте ви в палкі слова!
Бо душу жінки чоловікові не зрозуміти
У нього не болить ні серце, ні душа..
А я повірила, що буде краще,
Буду з коханим не сама,
Тепер скажу всім - я пропаща-
Згубила все, що мала я!!!
Марніє моє личко