Предыдущая публикация
Фильтр
Добавлено видео
02:25
Добавлено видео
03:32
БІЛЬ ДУШІ
Твої слова так ранят душу,
Що пропікають до кісток.
Та біль оцю терпіти мушу,
Бо ще не час йти до зірок.
Хотілось жить мені в любові,
Щоб поряд був коханий хтось.
Тепер лювлю себе на слові-
Це бачать люди, бачить Бог.
Чи довго так страдать сердечку,
І хто загоїть рани ці?
Чи скаже хтось хоча словечко,
Розвеселить очі сумні.
Я не жаліюсь, що страждаю
Бо долю вибрала сама..
Ще день, ще два, а може й місяць
І душу заспокою я сама..
Та хочеться мені кричати...
Не вірте ви в палкі слова!
Бо душу жінки чоловікові не зрозуміти
У нього не болить ні серце, ні душа..
А я повірила, що буде краще,
Буду з коханим не сама,
Тепер скажу всім - я пропаща-
Згубила все, що мала я!!!
Марніє моє личко
Твої слова так ранят душу,
Що пропікають до кісток.
Та біль оцю терпіти мушу,
Бо ще не час йти до зірок.
Хотілось жить мені в любові,
Щоб поряд був коханий хтось.
Тепер лювлю себе на слові-
Це бачать люди, бачить Бог.
Чи довго так страдать сердечку,
І хто загоїть рани ці?
Чи скаже хтось хоча словечко,
Розвеселить очі сумні.
Я не жаліюсь, що страждаю
Бо долю вибрала сама..
Ще день, ще два, а може й місяць
І душу заспокою я сама..
Та хочеться мені кричати...
Не вірте ви в палкі слова!
Бо душу жінки чоловікові не зрозуміти
У нього не болить ні серце, ні душа..
А я повірила, що буде краще,
Буду з коханим не сама,
Тепер скажу всім - я пропаща-
Згубила все, що мала я!!!
Марніє моє личко
ЦЕ БУЛО..
(Не вигадана історія, змінені тільки імена)
Це було дуже давно… Я покохала, та доля чомусь нам не посміхнулась, - розповідає дівчина. Він гарний, розумний парубок. Зустрічались ми не довго. Можливо, не кохав мене так як я його. А може зустрів іншу, яка привабила його. Та мені байдуже. І мені ще посміхнеться доля. Можливо передумає і повернеться. Я відчуваю, що він буде моїм, - посміхнулась Клава, - мине час, і він обов´язково повернеться до мене.
Відчинились двері кабінету, на порозі стояв Василь. Він так дивився на мене ніби вперше побачив. Згодом підійшов до мого столика взяв мене за руку і сказав:
- Клаво, давай будемо дружити по – справ
#ПоєзіяЯрослави
(Не вигадана історія, змінені тільки імена)
Це було дуже давно… Я покохала, та доля чомусь нам не посміхнулась, - розповідає дівчина. Він гарний, розумний парубок. Зустрічались ми не довго. Можливо, не кохав мене так як я його. А може зустрів іншу, яка привабила його. Та мені байдуже. І мені ще посміхнеться доля. Можливо передумає і повернеться. Я відчуваю, що він буде моїм, - посміхнулась Клава, - мине час, і він обов´язково повернеться до мене.
Відчинились двері кабінету, на порозі стояв Василь. Він так дивився на мене ніби вперше побачив. Згодом підійшов до мого столика взяв мене за руку і сказав:
- Клаво, давай будемо дружити по – справ
#ПоєзіяЯрослави
Добавлено видео
03:33
Я люблю жизнь, она прекрасна,
Но только в ней такое что-то есть..
В душе светло, и ясно, ясно,
Прошлых ошибок в ней не перечесть...
Когда солнышко светит так ясно,
Вот тогда душа наша светла...
Когда мгла, ветер воет ненастно -
В сердце грусть, и везде пустота.
Кто поможет ошибку исправить?
Как душе обрести здесь покой?
Я хочу чтобы милый был рядом,
ОН всегда очень нежный со мной.
Никогда он не будет с другою,
Никому я его не отдам.
Только ОН мне подарен судьбою.
Что имею - ЕМУ я отдам.
#СтихиЯрославы
Но только в ней такое что-то есть..
В душе светло, и ясно, ясно,
Прошлых ошибок в ней не перечесть...
Когда солнышко светит так ясно,
Вот тогда душа наша светла...
Когда мгла, ветер воет ненастно -
В сердце грусть, и везде пустота.
Кто поможет ошибку исправить?
Как душе обрести здесь покой?
Я хочу чтобы милый был рядом,
ОН всегда очень нежный со мной.
Никогда он не будет с другою,
Никому я его не отдам.
Только ОН мне подарен судьбою.
Что имею - ЕМУ я отдам.
#СтихиЯрославы
Я роскажу о нежной, милой, дорогой,
Она в мой дом вошла как сказка,
Лишь с ней обрел я свой покой
Она мне дарит нежность, ласку..
Могу я обо всем с ней говорить,
Она как лекарь, как бальзам от боли.
Могу часами на нее смотреть
Она как в поле- три дороги..
Если по первой я тропе пойду
Свое сердечко успокою...
Тропа другая чуть длинней была..
Останусь, милая на век с тобою.
Третья тропинка - ближе всех..
Она устелена цветами..
Ведь для меня- она дороже всех-
Любимую прижму к себе руками.
К ней чувства выплывают из нутри..
Она мой Ангел, моя муза.
Кричу я ей: - Постой! Не уходи!!
Тебе теперь я стану мужем!
#СтихиЯрославыВолос (Гринькив)
Она в мой дом вошла как сказка,
Лишь с ней обрел я свой покой
Она мне дарит нежность, ласку..
Могу я обо всем с ней говорить,
Она как лекарь, как бальзам от боли.
Могу часами на нее смотреть
Она как в поле- три дороги..
Если по первой я тропе пойду
Свое сердечко успокою...
Тропа другая чуть длинней была..
Останусь, милая на век с тобою.
Третья тропинка - ближе всех..
Она устелена цветами..
Ведь для меня- она дороже всех-
Любимую прижму к себе руками.
К ней чувства выплывают из нутри..
Она мой Ангел, моя муза.
Кричу я ей: - Постой! Не уходи!!
Тебе теперь я стану мужем!
#СтихиЯрославыВолос (Гринькив)
загрузка
Показать ещёЛевая колонка
О группе
Тут ви зустрінетесь з цікавими персонажами. Вірші, фотографії, дитячі казки.
Скрыть информацию
Фото из альбомов