Предыдущая публикация
Фильтр
Зустрілися… цілуються …На мить
Земля з під ніг.. (а чи лише здалося...)
Він цілував очей її блакить
І пестив ніжно золоте волосся…
Удвох злітали аж у неба вись,
Гойдались разом на кленовім гіллі…
І знову цілувалися… клялись…
І мріяли обоє про весілля…
Та час летів…забаві край настав….
Вже очі сірі… де й поділась просинь…
Питає Вітру – А чи ж ти кохав?
І плаче, мов дівча дурненьке, Осінь…
5/09/2016р Лідія Яр
Земля з під ніг.. (а чи лише здалося...)
Він цілував очей її блакить
І пестив ніжно золоте волосся…
Удвох злітали аж у неба вись,
Гойдались разом на кленовім гіллі…
І знову цілувалися… клялись…
І мріяли обоє про весілля…
Та час летів…забаві край настав….
Вже очі сірі… де й поділась просинь…
Питає Вітру – А чи ж ти кохав?
І плаче, мов дівча дурненьке, Осінь…
5/09/2016р Лідія Яр
Заграй мені, скрипалю, щось сумне…
Та ні… стривай… я плакати не хочу…
Розвесели, музико, ти мене
Хай радість мою душу полоскоче…
Заграй мені , скрипалю, про любов
І про кохання вірне і красиве,
Бо ще у мене не схолола кров,
Хоч і вплелося вже волосся сиве…
Заграй мені, музико, ой заграй,
Так, щоб душа і плакала й сміялась.
Самотню душу музикою край…
Навіщо ж твоя скрипка розридалась?..
Заграй мені скрипалю…й я піду…
Заграй же щось веселе, небораче,
Бо, що згубив – повік вже не знайду…
Всміхаєшся… а скрипка знову плаче…
Лідія Яр
Та ні… стривай… я плакати не хочу…
Розвесели, музико, ти мене
Хай радість мою душу полоскоче…
Заграй мені , скрипалю, про любов
І про кохання вірне і красиве,
Бо ще у мене не схолола кров,
Хоч і вплелося вже волосся сиве…
Заграй мені, музико, ой заграй,
Так, щоб душа і плакала й сміялась.
Самотню душу музикою край…
Навіщо ж твоя скрипка розридалась?..
Заграй мені скрипалю…й я піду…
Заграй же щось веселе, небораче,
Бо, що згубив – повік вже не знайду…
Всміхаєшся… а скрипка знову плаче…
Лідія Яр
А осінь уже ходить у саду…
Зриває вітер яблука і груші…
Тебе із сірих буднів украду
І пригорну і тіло твоє й душу…
Візьму тебе на руки й понесу;
Мені ти в цілім світі наймиліша.
Свою любов, як і твою красу
Не можу описати жодним віршем
І стануть святом наші будні дні,
Я буду ніжним, як ніколи досі.
Вітрисько буде заздрити мені
І пригорне до себе ніжно осінь…
Лідія Яр
Зриває вітер яблука і груші…
Тебе із сірих буднів украду
І пригорну і тіло твоє й душу…
Візьму тебе на руки й понесу;
Мені ти в цілім світі наймиліша.
Свою любов, як і твою красу
Не можу описати жодним віршем
І стануть святом наші будні дні,
Я буду ніжним, як ніколи досі.
Вітрисько буде заздрити мені
І пригорне до себе ніжно осінь…
Лідія Яр
загрузка
Показать ещёЛевая колонка
О группе
ТУТ МОЖНА ПРОЧИТАТИ ВІРШІ НАПИСАНІ МНОЮ В РІЗНІ РОКИ І НА РІЗНІ ТЕМИ.... СУМНІ І ЩАСЛИВІ.....ТАКІ ЯК І САМЕ ЖИТТЯ.....
ЛІДІЯ ЯР
- Администратор:
Скрыть информацию
Фото из альбомов