З сірих буднів до лісу втікаю.
В лісі осінь мені шелестить,
Що про неї уже забуваю,
Що приходжу сюди лиш на мить.
Ой, подруго моя золотава,
Не ревнуй же мене ти дарма,
Бо весна мене й літо - дістали
І лякає холодна зима.
Лиш з тобою у нас усе миром,
Ти - єдина розрада душі,
Я відверта з тобою і щира
І про тебе - найкращі вірші…
З сірих буднів у осінь втікаю,
Бо тут спокій знаходжу завжди,
Ніби знову вертаюсь до раю…
Тиша падає в мої сліди…
Лідія Яр