Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 22 янв
Фильтр
Не старэнькі шче быў дзед.
Ўзяв тай ажэніўся.
Маладуха моў - бы цвет.
Каже ўсім - влюбіўся.
Дзеду розум адняло.
Лысы як пампушка.
Гаманіць ўжэ ўсё сяло.
Жонка моў жарптушка.
Так ціхонячка не спіць.
Жонку ўсё раўнуе.
А надранак захрапіць.
Маладый - цалуе.
Пастареў , не грае кроў.
Забыў пра каханне.
Поўны хлеў мучыць кароў.
Доіць - ў пакаранне.
Пчолы з ранку ўсе гудуць.
Ляцяць проста з неба.
Мёд да ўулікав ўнясуць.
Адкачаці трэба.
Ў агародзе бур'яном.
Ўсё пазарастала.
Жонка спіць шчэ пад радном.
Пад абед ліш ўстала.
Крычыць дзеду - гдзе абед.
Есьці , ўжэ я хочу.
Прамаўчаў , баіцца бед.
Суп кіпіць , клякоче.
Па ўячерняй ўже зары.
Жонка йдзе на танцы.
Гўчыць музыка ў дўары.
Клічуць абарв
Ўзяв тай ажэніўся.
Маладуха моў - бы цвет.
Каже ўсім - влюбіўся.
Дзеду розум адняло.
Лысы як пампушка.
Гаманіць ўжэ ўсё сяло.
Жонка моў жарптушка.
Так ціхонячка не спіць.
Жонку ўсё раўнуе.
А надранак захрапіць.
Маладый - цалуе.
Пастареў , не грае кроў.
Забыў пра каханне.
Поўны хлеў мучыць кароў.
Доіць - ў пакаранне.
Пчолы з ранку ўсе гудуць.
Ляцяць проста з неба.
Мёд да ўулікав ўнясуць.
Адкачаці трэба.
Ў агародзе бур'яном.
Ўсё пазарастала.
Жонка спіць шчэ пад радном.
Пад абед ліш ўстала.
Крычыць дзеду - гдзе абед.
Есьці , ўжэ я хочу.
Прамаўчаў , баіцца бед.
Суп кіпіць , клякоче.
Па ўячерняй ўже зары.
Жонка йдзе на танцы.
Гўчыць музыка ў дўары.
Клічуць абарв
ПРАСЮЧКА ДЗЯДУСЬ КУПІЎ
Прасючка дзядусь купів.
Захацелась сала.
Целый год паіў , карміў.
Сіл аддаў чымала.
На свята рашыў забіць.
Ох кабан здароўы.
Свяжана ў збану капіць.
Падкідываюць дровы.
Ў келіх льецца самагон.
Свяжана на столе.
За здароўе пьецца ён.
Госці йдуць паволе.
Ўжэ прыбегла з паў сяла.
Ўсе панапівалісь.
Песня хрыпам панясла.
Паталкі гайдалісь.
Дзед ад шчасця добры быў.
Ўсе яго хвалілі.
Свяжаной гасцей кармів.
Самагон насілі ...
Ў треці дзень прачнуўся дзед.
Разбягліся госці.
Захацелась зесць абед.
Ў дзежцы , адны косці.
Целый год галодны быў.
Ўжэ купів кароўку.
Самагону больш не піў.
Быў заўжды здароўы ...
Мікола Якавініч
21 . 01 . 26
Прасючка дзядусь купів.
Захацелась сала.
Целый год паіў , карміў.
Сіл аддаў чымала.
На свята рашыў забіць.
Ох кабан здароўы.
Свяжана ў збану капіць.
Падкідываюць дровы.
Ў келіх льецца самагон.
Свяжана на столе.
За здароўе пьецца ён.
Госці йдуць паволе.
Ўжэ прыбегла з паў сяла.
Ўсе панапівалісь.
Песня хрыпам панясла.
Паталкі гайдалісь.
Дзед ад шчасця добры быў.
Ўсе яго хвалілі.
Свяжаной гасцей кармів.
Самагон насілі ...
Ў треці дзень прачнуўся дзед.
Разбягліся госці.
Захацелась зесць абед.
Ў дзежцы , адны косці.
Целый год галодны быў.
Ўжэ купів кароўку.
Самагону больш не піў.
Быў заўжды здароўы ...
Мікола Якавініч
21 . 01 . 26
КОХАЙТЕ ТИХ ХТО ВАС КОХАЄ
Ох скільки жінок добрих , милих.
Зламають все своє життя.
Вийдуть заміж за вродливих.
І посивіють з каяття.
А час біжить, літа минають.
Серденько болить в самоті.
Того хто любить , забувають.
Ой то так часто у житті.
І все життя мов у полоні.
Надії , віри вже нема.
Всі ночі довгії , холодні.
А на душі зима , зима.
Лиш тільки сонечко з далека.
Розтопить смуток на весні.
Роки леть мов ті лелеки.
В ті дні омріяні у сні.
... кохайте тих , хто вас кохає.
Життя не поле перейти.
Він серце вірне завжди має.
І вміє щастя зберегти.
Микола Яковініч
20 . 01 . 26
Ох скільки жінок добрих , милих.
Зламають все своє життя.
Вийдуть заміж за вродливих.
І посивіють з каяття.
А час біжить, літа минають.
Серденько болить в самоті.
Того хто любить , забувають.
Ой то так часто у житті.
І все життя мов у полоні.
Надії , віри вже нема.
Всі ночі довгії , холодні.
А на душі зима , зима.
Лиш тільки сонечко з далека.
Розтопить смуток на весні.
Роки леть мов ті лелеки.
В ті дні омріяні у сні.
... кохайте тих , хто вас кохає.
Життя не поле перейти.
Він серце вірне завжди має.
І вміє щастя зберегти.
Микола Яковініч
20 . 01 . 26
Стихи из жизненных рассказов
ЗИМА
Луга , поля урыты белой пеленою.
Леса стоят задумчиво , стеною.
А снег кружит , с высокой тихой глади.
Ложась на ветки , в седой тяжёлой пряди.
В сосне сторожко дятел в сук стучится.
Пищит так жалобно голодная синица.
Природа спит , зима благоухает.
Весной проснётся , тихо отдыхает.
А впереди морозы , февральские метели.
И солнечные дни , и звонкие капели ...
Николай Яковинич
15 . 01 . 26
ЗИМА
Луга , поля урыты белой пеленою.
Леса стоят задумчиво , стеною.
А снег кружит , с высокой тихой глади.
Ложась на ветки , в седой тяжёлой пряди.
В сосне сторожко дятел в сук стучится.
Пищит так жалобно голодная синица.
Природа спит , зима благоухает.
Весной проснётся , тихо отдыхает.
А впереди морозы , февральские метели.
И солнечные дни , и звонкие капели ...
Николай Яковинич
15 . 01 . 26
ТЧЕСЛАВНАЯ ЖЕНЩИНА
Красивая , стройная - нежная , умная.
Сердца покоряешь любовью безумною.
Походкой небрежною, с улыбкою строгою.
Идёшь ты по жизни , святой недотрогою.
Ты счастья не знаешь и с честью не дружишь.
И в омуте жизни мосты все разрушишь.
Ты деньги лишь ценишь , злато и славу.
На душах безумцев стремишься к тщеславью.
По моде одета с красивой причёской.
Мужчины как мышки а ты словно кошка.
На чуствах играешь , как скрипка по нотам.
Их судьбы ломаешь с холодным расчётом.
Паришь ты по жизни свободной орлицей.
И семьи те рушишь , где жёны синицы.
Пощады не знаешь , что сироты дети.
Не виноватая я , отцы их в ответе .
Горда неприступна , как горны вершины.
Роскошь лишь ценишь
Красивая , стройная - нежная , умная.
Сердца покоряешь любовью безумною.
Походкой небрежною, с улыбкою строгою.
Идёшь ты по жизни , святой недотрогою.
Ты счастья не знаешь и с честью не дружишь.
И в омуте жизни мосты все разрушишь.
Ты деньги лишь ценишь , злато и славу.
На душах безумцев стремишься к тщеславью.
По моде одета с красивой причёской.
Мужчины как мышки а ты словно кошка.
На чуствах играешь , как скрипка по нотам.
Их судьбы ломаешь с холодным расчётом.
Паришь ты по жизни свободной орлицей.
И семьи те рушишь , где жёны синицы.
Пощады не знаешь , что сироты дети.
Не виноватая я , отцы их в ответе .
Горда неприступна , как горны вершины.
Роскошь лишь ценишь
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту