Я вирішила, що взагалі нічого не буду чекати. Нічого і нікого. Скільки можна проводжати перемелювати серце на порошки заради когось. Мені і так добре, без всіх, просто жити, просто для себе, просто в своє задоволення. Після цієї нескінченної важкої зими для щастя мені досить блакитного неба у вікні, чаю і музики в навушниках. Те, що судилося, прийде саме, увірветься в душу, як весняний вітер, але це буде зовсім інша історія.