Як ти там, одинока хатино моя ?
Я без тебе,мов сирота.
Я в чужому краю безпорадна билина,що корінням не пророста.
Я вночі розмовляю з тобою,я думками до тебе лечу,
По кімнатах брожу,мов примара,
І від розпачу плачу й кричу.
Я ж плекала тебе,мов дитину,
Щоб було все у нас до ладу.
Хто б сказав--я б йому не повірила,
Що отак я від тебе піду...Тільки вистій, хатино, благаю...
Ти чекай,я до тебе вернусь.
Я на зустріч всім серцем чекаю,
До землі я тобі уклонюсь.
Стіни,вікна в сльозах розцілую,
І на дверях замок відімкну.На свої подушки і на ліжко дитиною
Як в обійми до мами впаду...
Тільки жди і прости,що покинула...
То якби ж не ця клята війна,
Я б з тобою,моя рідна хатина,
Так до віку у щасті б