Вони летіли, ці залізні дрони
І нищили і колії, й перони.
І падали на вулиці, мости,
В безодню мовчазної темноти.
Вони калічили всі паростки надії,
І душі грішні, помисли святії.
І ноги-руки різали й кололи.
Вони у жорнах кров нашу мололи.
І забирали воду прямо з крана.
І на душі лишалась вирва-рана.
Тепло зникало, світло. Лиш бетон,
Без інтернету комп і телефон.
Без сили дух. Від холоду смеркало.
+десять і + три не рятувало.
Вони летіли, заважали жити.
Вони летіли щоб усіх нас вбити.
А ми жили. Погано, поганенько.
Зривалося на крик в грудях серденько.
Було це кожен день, було в суботу,
Та в понеділок йшли ми на роботу.
Галина Потопляк
24.01.25