Ну шо, як вам, мамки свнсб@чі, наші бандерольки?
Вибачайте, шо без стрічок і святкових упаковок.
Самі бачите, роботи багато, не встигають наші хлопці складати вам подарунки.
І хотілось б назвати вас матерями…
Але матері то у нас.
Мами, мамочки, матусі..
а ви так, пристрій, який випльовує чергову порцію фаршу.
Кожен раз як я бачу відео, де ваш свнсб@ка дзвонить додому, я намагаюсь розчути шось людяне у вашому голосі.
Натомість я чую жаль. Жаль, що полон. А було би краще, якби похоронка. Можна було б ізбу криву трохи поправити…
Що з вами не так, мамки? Де ваш материнський інстинкт?
Чи ви любили своїх синів так як наші матері любили? Чи плакали над ними ночами? Чи співали колиско