А все мине, усе колись мине –
Ми станемо усі колись старими...
Хтось це життя щасливо проживе,
А хтось нап'ється зла гіркої зливи.
Усе мине, і сум, і біль, і плач,
І дні найщасливішої години.
Для кожної по-різному скрипач
Мелодію зіграє для людини.
Усе мине, забудеться давно
Колись все те, що нас тепер турбує.
У кожного із нас своє кіно,
І кожен сам собі життя малює.
А все мине, і тільки спогад днів
Ми з пам'яті згубити не посмієм,
Бо знає кожен істину про те,
Що ми лиш те зіжнемо, що посієм.
© Оксана Халус