Стоїть визволитель в шинелі з граніту,
У центрі села серед ніжних беріз.
Де з вітром тихенько шепочеться вітер,
І тиша витає тривожна до сліз.
Він міцно тримає в руках свою зброю,
Пильнує, щоб більше не сталось біди.
Немовби нагадує нам із тобою,
Що мир цей і спокій були не завжди.
Що був 41-й, криваво-вогнистий,
Коли під ногами здригнулась земля.
Затьмарило сонце і чобіт фашиста
Топтав наші стиглі пшеничні поля.
Було... та прийшов 45-й,
Які ж тоді люди щасливі були.
Коли повертались з Європи солдати,
І радісну звістку додому несли.
Їх мало лишилось, в них голови сиві,
То ж в день цей травневий ми перед усім,
За те, що живемо, за те, що щасливі
Низенько-низенько вк