Не вийте, потвори,
не смійте лякати малечу,
Не шкрябайте в шибку
ручищами мокрих гілок,
Не бийте об землю
громів буркотінням старечим,
Не човгайте свистом
між купками тихих зірок.
Не змушуйте плакати
світлих малих янголяток,
Не вам підбирати
сльозинки зі щічок малих,
Не рвіть слабке пірʼя
із їхніх незрілих криляток,
Чи їм недостатньо
на долю припало тих лих?
Вони й не жили, та вже знають,
як тяжко втрачати,
Як страшно ховатись
в підземних холодних льохах,
Не всі припадуть до матусь,
як маленькі курчата,
Не кожен прийде у майбутнє
на власних ногах.
Приборкай же, вітре,
осіннє своє божевілля,
Подмухуй легенько,
по шийках тонких лоскочи,
Встеляй килимком золотим
галасливі подвірʼя,
Казки