ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ МИКОЛАЇВЩИНИ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ УВІ СНІ В КАЗАРМІ ВІД РАКЕТНОГО УДАРУ.
Вони заснули, бо зморила втома,
Стулили очі, ніби, лиш на мить...
Розплющили і бачать, що не вдома,
А поруч, на підлозі - Бог сидить.
Також у " пікселі", але без зброї,
Проте, на шиї в нього хрест висів.
" Вітаю, хлопці! Ви тепер герої!
Сказати більше не знаходжу слів...
Не думайте, що я страждань не бачу,
Що нагорі забув про вас, людей.
Мені болить... Куди не гляну - плачу :
Від руйнувань, від болю, від смертей...
Я вам подарував квітучу землю,
Дав розум, вклав у серце доброту.
За вас помер... Невже, помер даремно?
Чом люди іншу вибрали мету?
Земля вмирає... Ви усі забули
Красу, яку д