Лариса Чешко (Чобітько)

Последний визит: 26 мар 2022

Фильтр

Заметки Увлечения

9 мая 2021

Чобитько Кладия Павловна 1922-2015гг.
Старшина 2-го отдельного водолазно отряда Балтийского флота.
Была подводником с 1941 по 1944 годы.
Подполковник запаса.

Лариса Чешко (Чобітько)

2 июн 2020

03.06.2020р. рівно сорок днів, як хвилі Дніпра вирвали з життя і віднесли у вічність Валентина Любчича, Дмитра Савченка та Олександра Бігдана
ДЕНЬ СОРОКОВИЙ
— Ось я й прийшла відвідать тебе, сину,
Ти не встаєш вже довгих сорок днів.
Поговорімо... Як тобі, дитино?
Не забувай, приходь до наших снів.

У нас дощі. Десь заблукало літо.
Шовкові трави полягли в росі.
Ти пам'ятаєш біля хати квіти?
Вони, на радість, тішаться в красі.

Вже вулики стоять два тижні в лісі,
З акації нектар бере бджола.
Ще прохолодно у нічній завісі,
Нудьгують сім'ї без твого тепла.

Ми у журбі знесилились від болю,
Тягар пекельний душі й спини гне.
Вночі і вдень говоримо з тобою,
Цей щем мабу́ть ніколи не мине...

Лариса Чешко (Чобітько)

29 апр 2020

Так рано вітер свічку погасив
І кинув в холод, в невблаганний холод,
Між хвилями злітав і голосив
Та відкидав пекельний смерті голод.

- Чому не зглянувся? Скажи чому, Дніпро?
Ви ж так дружили з Валентином змалку?
Примхливий дуже, та творив добро,
Благословляв на працю, на рибалку.

Чому ж приніс такий страшенний біль -
Єдину вирвав у батьків дитину.
З яких доріг його чекать? Звідкіль?...
Чим втішити знесилену родину?...

Дві донечки, мов ніжні квіточки,
Татусь для них і радість, і опора,
Дружина з доньками, неначе зірочки
Й міцна кохання сила неозора.

Слова болючі дуже -"це було",
Було - та він повернеться весною,
Дощем постукає у рідне тепле скло,
Та з чайками у тихий шум прибою.

Світла

Лариса Чешко (Чобітько)

23 окт 2019

ТУМАН
Поніжився в травах, заплутався в квітах,
Розлігся котом на зволожених вітах,
Обняв тополину, мов справжній шаман,
Цілує листочки гульвіса туман.

Дарує перлинки і ніжить гілля,
Дурманить голівку, заходить здаля,
Мов серце належало завжди лиш їй,
Мов він незрадливий, надійний і свій.

Запала, вподобала, аж пожовтіла,
Тополя давно вже кохання хотіла,
Давно будувала до серця місточки,
Скидала розгублено жовті листочки.

Повіса утішився... Вітер подув...
І миттю туман про тополю забув.
Упав на траву у коханні зізнався,
Лиш сонце засяяло - далі подався...

Цурайтесь "тополі" такого туману,
Подалі гоніть від серденька оману...

Лариса Чешко (Чобітько)

11 окт 2019

Моя внучка

Лариса Чешко (Чобітько)

7 окт 2019

В Карпатах вже сніжить,
У нас осінній ранок,
Туман ледь-ледь дрижить,
Упав в легкий серпанок.

А ліс палахкотить
Своїм достиглим листом,
Гордує, брязкотить
Калиновим намистом.

На висохлій траві
Пасьянси стелять клени,
Руденькі і живі
Листаті гобелени.

Горішник гупотить,
Чи чет летить, чи нечет
І майже не дзвенить
В кущах пташиний щебет.

Лише бринить сльоза
На срібній павутині,
Мов золота роса
Блищить на горобині.

Все рідше розцвіта
В осіннім небі просинь,
Та золото впліта
В гілля красуня осінь.

07.10.2019