Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 12:49
Фильтр
04:09
📍 😭Київ, 31 липня
6 років. Це був його день народження.
Але вночі все зникло.
Мій син помер уві сні.
Дружина — теж.
Я не встиг. Я нічого не зміг зробити.
Зараз — тільки руїни. Порожнеча. І біль, який не дає дихати.
Я стою босоніж на колінах.
Перед тим, що колись було моїм домом.
Я не знаю, що кричу.
Просто хочу, щоб вони повернулися. Хоча б на хвилину.
🙏 Якщо ти це читаєш — просто залиш слово підтримки.
Навіть коротке речення — це моя надія жити далі.
Я обов’язково відчую твоє тепло. Незалежно від відстані.
6 років. Це був його день народження.
Але вночі все зникло.
Мій син помер уві сні.
Дружина — теж.
Я не встиг. Я нічого не зміг зробити.
Зараз — тільки руїни. Порожнеча. І біль, який не дає дихати.
Я стою босоніж на колінах.
Перед тим, що колись було моїм домом.
Я не знаю, що кричу.
Просто хочу, щоб вони повернулися. Хоча б на хвилину.
🙏 Якщо ти це читаєш — просто залиш слово підтримки.
Навіть коротке речення — це моя надія жити далі.
Я обов’язково відчую твоє тепло. Незалежно від відстані.
Сьогодні цілий день в очах , в голові, в серці у мене — це фото…..
Пожежники несуть на руках тіло маленького хлопчика.
Йому б жити, бігати по кухні, просити ще мультик перед сном, вивчати літери й уявляти, ким він стане, коли виросте.
Але він просто спав і …..
Це сталося сьогодні вранці, у Києві.
Ракета влетіла в будинок, в дім, де жила дитина і його життя обірвалося в тиші, серед подушок і іграшок….
І хтось — дорослий чоловік — натиснув кнопку, виконав наказ…
Не демон, а людина , чийсь син, а може чийсь і батько.
Він убив дитину — й ліг спати спокійно…
Я — мама і я не можу це прийняти….
Не можу пояснити, чому в нашій країні діти вмирають уві сні.
Чому в нашому небі — залізо й смерть.
Ч
Пожежники несуть на руках тіло маленького хлопчика.
Йому б жити, бігати по кухні, просити ще мультик перед сном, вивчати літери й уявляти, ким він стане, коли виросте.
Але він просто спав і …..
Це сталося сьогодні вранці, у Києві.
Ракета влетіла в будинок, в дім, де жила дитина і його життя обірвалося в тиші, серед подушок і іграшок….
І хтось — дорослий чоловік — натиснув кнопку, виконав наказ…
Не демон, а людина , чийсь син, а може чийсь і батько.
Він убив дитину — й ліг спати спокійно…
Я — мама і я не можу це прийняти….
Не можу пояснити, чому в нашій країні діти вмирають уві сні.
Чому в нашому небі — залізо й смерть.
Ч
Кажуть, час змінює все.
Але ніхто не сказав їй, що час також здатен пожирати.
Минулої зими вона проводжала його на вокзалі.
Він усміхався, тримав троянди, носив форму.
Сказав: “Чекай — повернусь, і ми почнемо все знову.”
Вона чекала. І вірила.
Потім — тиша.
Жодної звістки. Лише чутки: він у полоні.
Жодного фото. Жодного листа.
Тільки сни, де він стоїть босий у снігу, тінь від самого себе.
І ось — одного дня він повернувся.
Не на вокзал. Не у формі.
А на порозі. Худий, як примара.
Вона кинулася обійняти —
і обійняла кістки, шрами та мовчання.
“Я змінився?” — прошепотів.
Вона заплакала: “Ти просто голодний. Ми все надолужимо разом.”
Це не фото з параду. Не героїзм.
Це — життя після війни
Але ніхто не сказав їй, що час також здатен пожирати.
Минулої зими вона проводжала його на вокзалі.
Він усміхався, тримав троянди, носив форму.
Сказав: “Чекай — повернусь, і ми почнемо все знову.”
Вона чекала. І вірила.
Потім — тиша.
Жодної звістки. Лише чутки: він у полоні.
Жодного фото. Жодного листа.
Тільки сни, де він стоїть босий у снігу, тінь від самого себе.
І ось — одного дня він повернувся.
Не на вокзал. Не у формі.
А на порозі. Худий, як примара.
Вона кинулася обійняти —
і обійняла кістки, шрами та мовчання.
“Я змінився?” — прошепотів.
Вона заплакала: “Ти просто голодний. Ми все надолужимо разом.”
Це не фото з параду. Не героїзм.
Це — життя після війни
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
129
- Angelika RegossiKharlem
- Таня Іванишин (Мельник)семигинів
- Карл ЛободаУжгород
171
- Голландец в России250033 подписчика
- Душевная Компания526243 подписчика
- Что приготовить сегодня?645588 подписчиков
- Кино Фильмы28014 подписчиков