Біль землі.
Як плакав світ, коли тонув "Титанік".
Чому ж бо зараз тихий, мов вода?
Ридали в відчаї від горя на останок.
Під воду з болем рідна йде земля.
Тоді ж бо плакав, що змінилось нині?
Невже наш біль не давить звідусіль?
Чи багачам під воду йти, чи ж бідним,
Стихії байдуже, вже скаче водевіль.
Людей забрала всіх безповоротно,
Сховавши в кратері незвіданих тенет.
Вода відмиє всі тільця скорботно,
За плату взявши мідних куш монет.
Катам всю совість начисто не змити,
Хто так безжально люд кидав на дно.
Їм й до кінця весь гріх не відмолити,
Бо кров'ю скроплені утроби і давно.
Світлана Дзюба