Валентина Якус

Последний визит: 22 ноя 2025

Фильтр

Заметки Увлечения

Валентина Якус

17 мар 2017

Вже третю зиму українці ніяк не можуть замезнути зимою, москалів це дуже непокоїть....от гади-українці. Але тепер кацапи вже задоволені-їм показали, що голод таки нас підкосив і ми забираємо останні крихти у бідних птахів миру-голубів

Валентина Якус

18 фев 2017

Дуже припала мені до душі молитва одного мудрого чоловіка: ''Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Зроби мене уважним і допитливим. Щоб у строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали. Убережи мене від страху пропустити щось у житті. Дай мені не те, чого я собі бажаю, а того, що мені направду необхідне. Навчи мене мистецтву маленьких кроків''

Валентина Якус

18 фев 2017

А буває ідеш по світу,
І проходить повз тебе людина
Так....неначе проносить квіти
І тобі віддає половину.
Ще і стебла від рук гарячі.
Озирнешся на неї здаля....
І збагнеш-на промінь багатша
Стала раптом твоя земля!!!

Валентина Якус

18 фев 2017

А й правда. Крилатим ґрунту не треба.
Землі немає. То буде небо.
Немає поля. То буде воля.
Немає пари. То будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землІ. Сама не літає
А крила має! А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я.
А з правди, чесності і довір'я.
У кого-з вічного поривання
У кого-з вірності у коханні.
У кого з щирості до роботи.
У кого-з щедрості. На турботи.
У кого-з пісні, або з надії
Або з поезії, або з мрії...
Людина, нібито не літає..
А крила має... А крила має!!!
Ліна Костенко.

Валентина Якус

18 фев 2017

Про нас...
Нас уже більше немає... Відцвіли в нашому саду всі квіти любові, і вітер розвіяв їх зів'ялі пелюстки по світу. Коли ти раптом почав говорити прозою, я ще не знала, що це-КІНЕЦЬ. Але тиша вже плакала не про нас. І я продовжувала писати вірші для тебе і про тебе...
Напевно, це було тому, що тоді була весна, і мені так хотілося жити, дихати на повні легені і невпинно підіймати свої, ще слабкі для далеких польотів, крила; на них ще не потьмянівли рожеві плями дитячої наївності. Пам'ятаєш це?
Тоді у мене за плечима був цілий мішок дитячої наївності! Але мені тоді було так добре з нею. І з тобою. Я дуже хотіла, щоб ти навчив мене літати. Я навіть для цього пофарбувала свої крила в кол

Валентина Якус

18 фев 2017

Придумана любов...
Я придумала любов. Кольорово розмалювала її всіма фарбами життя... Вона, то яскраво-пристрасна, як вогонь, то спалює все навколо до тла, то спокійно-ніжна, як море в штиль...
Буває тривожно-швидка, як смерч, а потім перероджується в лагідно-дзвінку, як перші струмочки на весні....
Вона приходить до мене в сни і не дає заснути до ранку....
Інколи вона малюється сльозами, інколи-лагідними пестощами, звучить веселим сміхом і сумує до безнадійності....
Вона буває маленькою дівчинкою, що потребує турботи і дорослою жінкою, що чарівно спокушає...
Часом надає натхнення до розбудови, часом-руйнує і нищить...
Вона, як хмільний мед, як абсент, що запаморочує голову туйоном...
Вона-с