Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 17 сен 2019
Фильтр
Поделилась видео
00:46
О, як незвично! Світ немов заснув…
Навколо порожньо. І, наче тіні, люди
Блукають марно… Довго цю журбу
Моя душа розбита не забуде.
Життя іде. Вітри свободи дмуть.
І крутиться планета без упину.
Але без тебе, тату. О, чому
Так рано назавжди мене ти кинув?
Прости за те, що я тебе не вберегла
Від помилок, від фатуму, від кривди…
Пробач за те, що я не так жила,
Що сумнівалась, чи мене любив ти.
Не висихають сльози на щоках,
Жалем і болем кровоточить рана.
Провина не змивається гірка,
За сумніви… образи… і омани…
Так мало я казала, що люблю,
Але любила понад все на світі!
Не переможе час мого жалю,
У серці не зав’януть жовті квіти.
О, як жорстоко – світ немов помер.
Невтішні молитви шепочуть губи
Навколо порожньо. І, наче тіні, люди
Блукають марно… Довго цю журбу
Моя душа розбита не забуде.
Життя іде. Вітри свободи дмуть.
І крутиться планета без упину.
Але без тебе, тату. О, чому
Так рано назавжди мене ти кинув?
Прости за те, що я тебе не вберегла
Від помилок, від фатуму, від кривди…
Пробач за те, що я не так жила,
Що сумнівалась, чи мене любив ти.
Не висихають сльози на щоках,
Жалем і болем кровоточить рана.
Провина не змивається гірка,
За сумніви… образи… і омани…
Так мало я казала, що люблю,
Але любила понад все на світі!
Не переможе час мого жалю,
У серці не зав’януть жовті квіти.
О, як жорстоко – світ немов помер.
Невтішні молитви шепочуть губи
О, як незвично! Світ немов заснув…
Навколо порожньо. І, наче тіні, люди
Блукають марно… Довго цю журбу
Моя душа розбита не забуде.
Життя іде. Вітри свободи дмуть.
І крутиться планета без упину.
Але без тебе, тату. О, чому
Так рано назавжди мене ти кинув?
Прости за те, що я тебе не вберегла
Від помилок, від фатуму, від кривди…
Пробач за те, що я не так жила,
Що сумнівалась, чи мене любив ти.
Не висихають сльози на щоках,
Жалем і болем кровоточить рана.
Провина не змивається гірка,
За сумніви… образи… і омани…
Так мало я казала, що люблю,
Але любила понад все на світі!
Не переможе час мого жалю,
У серці не зав’януть жовті квіти.
О, як жорстоко – світ немов помер.
Невтішні молитви шепочуть губи
Навколо порожньо. І, наче тіні, люди
Блукають марно… Довго цю журбу
Моя душа розбита не забуде.
Життя іде. Вітри свободи дмуть.
І крутиться планета без упину.
Але без тебе, тату. О, чому
Так рано назавжди мене ти кинув?
Прости за те, що я тебе не вберегла
Від помилок, від фатуму, від кривди…
Пробач за те, що я не так жила,
Що сумнівалась, чи мене любив ти.
Не висихають сльози на щоках,
Жалем і болем кровоточить рана.
Провина не змивається гірка,
За сумніви… образи… і омани…
Так мало я казала, що люблю,
Але любила понад все на світі!
Не переможе час мого жалю,
У серці не зав’януть жовті квіти.
О, як жорстоко – світ немов помер.
Невтішні молитви шепочуть губи
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
297
- христина грицканюкпгт. Отыния
- Ольга РомановаЧерновцы
- Т ФПариж
18
- Правильные Фразы!529113 подписчиков
- ஐ๑♥ДАРИТЕ ЛЮБОВЬ♥๑ஐ2247 подписчиков
- Давайте поболтаем1754401 подписчик
- МУЗЫКА СЕРДЦА.1605740 подписчиков
- МУЖЧИНА И ЖЕНЩИНА23652 подписчика