Спочатку – йшло. Пізніше – бігти стало. Тепер – все швидше з кожним днем летить. Його насправді – дуже-дуже мало. Воно – мов спалах, наче мікромить. Здавалося, що фініш так далеко. Не берегли, розтринькували час. Збираються до вирію лелеки. Життя земне буває тільки раз… Багато справ, які зробити треба, А часу – обмаль. Тож душевний щем Звертається з молитвою до Неба: Прости гріхи, даруй життя іще.