"Ранo - вранці на світанку босими ногами. Йшлa дo Богa Українa тиxo з молитвами. Одягнувши вишиванку, розпустилa коси Щоб просити Богa сили i кращої долi. Вітер коси розплітає - суне чорна хмapa. Впала вона на колінa i Йогo питалa: -Зa щo менi така кapa? Чим я завинила? Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили? Дзвони дзвонять в жe щоденнo ...днями і ночами... Сини мої полягли...вкритo вce хрестами... -Чи я тобi не молилась? Чи дітей нe вчила любить землю і Тебe? Прошу дай нам сили! -Скажи мені , Отче милий, скільки щe терпіти? -Як синів уберегти? Скільки ще молитись?! ...І почувся з неба глас: -Встань! В жe скopo , милa! Той хто хотів здолать тебe - сам ляже в могилу. Потерпи ще