Ми всі живемо в лютому. Починаючи від ранку, двадцять четвертого. Лютими стали для нас березень, квітень... Лютими будуть дні навіть після Перемоги. Бо ту лють неможливо викоренити з очей, які бачили смерть, з вух, які чули крики розпачу, з сердець, які розриваються від болю, з голів, в яких так важко вкладається розуміння того, що відбувається.
Ранок кожного з нас тепер починається із запитань: "Як ти?", "Як пройшла ніч?", "У вас тихо?" та побажань "спокійного дня" і, нарешті, "мирного неба". І попри те, що не всі адресати є в зоні доступу, ми наполегливо, подумки, щоранку надсилаємо нашу любов та турботу. Бо знаємо: дійде. Відчують. Бо це справді діє.
Лютий зробив нас іншими. Навіть якщ