Тоне місяць у духмяній піні
Весняних задумливих лісів
Хоч за віком давні, але нині
Вони якось зовсім молоді...
Все буяє, все цвіте довкола
В ці, юнацькі ще, весни часи...
І, здається, не було ніколи
На землі чарівніше краси...
Ми з весною разом молодієм,
Кров у серці гучно стугонить...
Перенести б, не лише у мріях,
На роки цю чудодійну мить...