Рано-вранці на світанку босими ногами Йшла до Бога Україна тихо з молитвами. Одягнувши вишиванку, розпустила коси, Щоб просити Бога сили і кращої долі. Вітер коси розплітає - суне чорна хмара Впала вона на коліна і Його питала: - За що мені така кара? Чим я завинила, Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили? Дзвони дзвонять вже щоденно... днями і ночами... Сини мої полягли...вкрито все хрестами... Чи я тобі не молилась? Чи дітей не вчила любить землю і Тебе? Прошу, дай нам сили! Скажи мені, Отче милий, скільки ще терпіти? Як синів уберегти? Скільки ще молитись?! ...І почувся з неба глас: - Встань! Вже скоро, мила! Той хто хотів здолать тебе сам ляже в могилу. Потерпи ще трішки ти - Я за