Я тебе не впізнав. Колись обіцяв не забувати, а тепер… Не впізнав. Дуже не зручно. Не виконав навіть цю. Спогади вдарили в голову. Шоста ранку. Вокзал. Періщив дощ. Бив краплями по лицю. Я в валізі не мав майже нічого: Кілька сорочок, джинси. Непарна кількість шкарпет. Поспіхом зібрані папери. Чернетки. Гроші в дорогу. Квитанція за не сплачений кілька днів інтернет. Зараз навіть не пригадаю, що то був за автобус. Тільки водій не задавав лишніх питань. Він курив у кабіні. Я дивився в темну підлогу. А згодом вийшов. На першій-ліпшій. Без лишніх вагань. І все було так просто: мене бентежив осінній день. Навіть не він. А те, що не сходило сонце. Я мокрий. Випив каву у генделі. Заселився в готель
Я тебе не впізнав. Колись обіцяв не забувати, а тепер… Не впізнав. Дуже не зручно. Не виконав навіть цю. Спогади вдарили в голову. Шоста ранку. Вокзал. Періщив дощ. Бив краплями по лицю. Я в валізі не мав майже нічого: Кілька сорочок, джинси. Непарна кількість шкарпет. Поспіхом зібрані папери. Чернетки. Гроші в дорогу. Квитанція за не сплачений кілька днів інтернет. Зараз навіть не пригадаю, що то був за автобус. Тільки водій не задавав лишніх питань. Він курив у кабіні. Я дивився в темну підлогу. А згодом вийшов. На першій-ліпшій. Без лишніх вагань. І все було так просто: мене бентежив осінній день. Навіть не він. А те, що не сходило сонце. Я мокрий. Випив каву у генделі. Заселився в готель
У каждой женщины своя причина жить И силы находить, чтоб встать когда упала. У каждой женщины есть то, что не забыть, А ведь для счастья нужно - очень мало
У каждой женщины своя причина жить И силы находить, чтоб встать когда упала. У каждой женщины есть то, что не забыть, А ведь для счастья нужно - очень мало