«Я навіть не намагаюсь уявити, що таке бути мамою в Україні», — пише мені давня знайома з іншого континенту. В неї двоє дітей, і вона весь час тривожиться за них. Вони з’явились у її житті доволі пізно, коли вона вже не сподівалася на це. І весь світ здається їй ворожим і небезпечним.
«Я навіть не знаю, як тобі розповісти, що це таке — бути мамою в Україні 2024 року», — відповідаю їй я, й це абсолютно чесно. Бо бути мамою в моїй країні — це приблизно так само, як намагатися співати колискову, стоячи на хиткому табуреті із зашморгом на шиї. І водночас відчувати себе щасливою попри те, що світ летить у безодню.
…Бути мамою в Україні — це щосекунди чекати на лаконічний «+» у Сигналі, який тоб