Я все смогу. Я все сумею. Переживу. Переболею. Перекантуюсь. Перебьюсь. Но своего таки добьюсь. Не упаду. Не утону. Из грязи вырвусь. Я смогу. Перереву. Перестрадаю. И вновь улыбка засияет. Да, не легко. Не спорю, сложно. Но дальше жить вполне возможно.
Чому життя таке болюче, коли так хочеться тепла, коли здається, що все маєш, а разом з тим, нічо нема. Чому ми хочемо кохати? Навіщо любимо? Защо? Чому віддавши серце й душу, ми знов отримуєм ніщо?
