Лягає день спочити за селом,
І зорі засвітила темна нічка.
Усе заснуло враз глибоким сном,
Лиш в береги тихенько хлопа річка.
Лягли тумани сиві на поля,
Вже, нагулявшись, вклався спати вітер.
Дрімає, вкрита полями, земля,
У пилюстках сховали очі квіти.
Усе кругом затихло і мовчить,
Заворожила нічка всіх до ранку,
Лиш мати молода іще не спить,
Вона співа дитині колисанку.
А ясен-місяць посилає знов,
У сон дитячий гарну, добру казку,
У пісню-тихе щастя і любов,
Душевну ніжність, материнську ласку.
І засина дитя солодким сном,
А казка загляда до нього в очі,
У Божі благодаті все кругом,
Молитву мати перед сном шепоче.
Земна краса, спокійний сон дітей...
Хіба для щастя більшого ще треба?