Ярослава Якубейко

Последний визит: 22 дек 2017

Фильтр

Заметки Увлечения

Ярослава Якубейко

10 июл 2015

Моя мама вынашивала меня девять месяцев. ☝Она плохо себя чувствовала в это время из-за тошноты, 😪наблюдала, как ее ноги набухают и кожа растягивается. Ей было сложно поворачиваться. 😌Сложно подниматься по лестнице, и она страдала от бессонницы много ночей подряд. 👋Затем, она пережила мучительную боль ради того, чтобы я появилась на свет. ✨Она стала моей медсестрой💊, шеф-поваром, 🍕горничной, 👻шофером, 🚕самым большим поклонником, учителем 🎎и моим лучшим другом. ✊Она боролась за меня, плакала, молилась🙏 и надеялась на самое лучшее для меня. Многие из нас воспринимают это, как должное.

Ярослава Якубейко

7 апр 2015

Ти чуєш схлип? То Україна плаче...
То б'ються сотні змучених сердець...
Твої слова, напевно, щось, та й значать,
А ти боїшся, що оце - кінець.

Ні, не кінець, я знаю точно!
Моя країна підіймається з колін!
Ти лиш поглянь у ці прозорі очі,
Знайди їх серед битих стін.

Моя країна сильна і незламна,
За неї б'ються наші вороги.
Та ми лиш хочемо, щоб слава
Про щире серце розійшлася навкруги...

А так і буде, почекай лиш трохи,
І Україна стрімко виросте в очах.
Невдовзі запанують мир і спокій,
Війна закінчиться, і зникне страх.

І буде день, без війн і цих обмежень,
І буде світло, без кривавих хмар.
І Україна житиме, і вирветься за межі,
За межі, вправно зіткані з примар.

Десятки літ загарбань і

Ярослава Якубейко

7 апр 2015

Стогнали гори, ридали ікони,
Спадали зорі комусь на погони,
Червоне поле, червоне небо,
Такого не треба! Більше не треба!
І на віки віків...
Повсякчас і нині...
Будуть дивитись на нас твої очі сині...
Березові хрести і земля у руїні...
І останні слова:
"Слава Україні!"

На этом пока всё

Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту