Тепер, ніби птахи, гніздо покидаєм, Щоб пізнати життя й дивосвіт. Прощавай, рідна школо, ми вже відлітаєм — Нам бентежних сімнадцять літ! Тут лишаєм дитинство і спогади чисті. І йдемо в невідомі світи. Рідна школо! По доброму і урочисто Рідним вогником з вікон світи! Ми виходимо звідси вершини долати Та робити нові відкриття. Рідна школо! Ми будем тебе пам’ятати Кожен день, кожен раз — все життя!