Пливуть хати. Я бреду по коліна у спогадах. Чиїсь діди Кожну цеглу складали мов золото. Чиїсь баби Посадили черешні і айстрики. Чиїсь тати Тут ловили на м’якуш карасика. Чиїсь мами Закопали під деревом пупчики. Нявчать коти, Перелякані лагідні мурчики. Пливуть качки І нажахано так озираються. Собачий слід Заливає вода, він вгризається. Пливуть хрести Мертві пишуть, де будуть ховатися. Кричать птахи: Ми не маєм куди повертатися! Пливуть життя І впадають у море із відчаю. Біжить дитя І волочить дитинство скалічене. Ми всі кричим Світ продовжує гратися в хованки... Пливуть хати, Виривають з корінням нам спогади...
Пливуть хати. Я бреду по коліна у спогадах. Чиїсь діди Кожну цеглу складали мов золото. Чиїсь баби Посадили черешні і айстрики. Чиїсь тати Тут ловили на м’якуш карасика. Чиїсь мами Закопали під деревом пупчики. Нявчать коти, Перелякані лагідні мурчики. Пливуть качки І нажахано так озираються. Собачий слід Заливає вода, він вгризається. Пливуть хрести Мертві пишуть, де будуть ховатися. Кричать птахи: Ми не маєм куди повертатися! Пливуть життя І впадають у море із відчаю. Біжить дитя І волочить дитинство скалічене. Ми всі кричим Світ продовжує гратися в хованки... Пливуть хати, Виривають з корінням нам спогади...
26.04.1986... Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ… Цей день такий ласкавий. Сади цвітуть. В березах бродить сік. Це солов’їна опера, Ла Скала! Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік. Тут по дворах стоїть бузкова повінь. Тут ті бузки проламують тини. Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни. Але кленочки проросли крізь ґанки. Жив–був народ над Прип’яттю – і зник. В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…
26.04.1986... Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ… Цей день такий ласкавий. Сади цвітуть. В березах бродить сік. Це солов’їна опера, Ла Скала! Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік. Тут по дворах стоїть бузкова повінь. Тут ті бузки проламують тини. Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни. Але кленочки проросли крізь ґанки. Жив–був народ над Прип’яттю – і зник. В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…