Десь у долині на вербі кує зозуля вік тобі.
Кує розміряно й красиво, неначе закликає диво.
Он уже скільки накувала, сміялася і горювала,
Рахуючи години, дні, коли спокійні і нудні,
А деколи дуже щасливі, веселі, добрі і красиві…
Пройшло тих днів вже так багато,
І будні були в нас і свята.
Веселий щебіт діточок, їх перемог і помилок.
Усе тепер ніби наснилось й з гори крутої покотилось
Кудись туди - дуже далеко - куди летять в осінь лелеки.
І повертаються вони лиш інколи у наші сни.
Дорослі діти вже давно, танцюють кожен свій танок,
Життя своє вони будують, свої удачі нам дарують.
І хоч багато вже прожито