ПОВІСТЬ ПРО "МАМУ"
ПРЕЧИСТУ ДІВУ МАРІЮ
Оберігала Мати Сина,
Теплом любов`ю зігріва
Росла собі мала дитина
Батькам на радість, на дива.
Як підростав малий Ісусик,
То відрізнявся від усіх.
Слухняним був, батьків Він слухав
І міркував про людський гріх.
Підріс до юності своєї,
Став Він народи научать.
Що сталось з Божою сім`єю
Вам нині хочу розказать.
Як плакало серце Матусі,
Коли на смерть Сина вели.
Цю біль відчути, люди, мусим,
Бо ми ж бо Сина розп`яли.
Не було меж стражданю цьому,
Та все ж терпіла до кінця -
Пречиста Діва святу волю
Сповняла Господа Отця.
Текли гіркі, невинні сльози,
Стискалось серце від жалю:
"О Сину, хто ж Тобі поможе,
Мій Сину, я Тебе люблю."
Кати були жорстокі й люті,