Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 24 янв
Фильтр
Найбільше люди втомлюються від себе. Від своїх тривог та переживань, домислів та страхів. Втомлюються від почуття провини та спроб все і всіх контролювати. Від неможливості хоч якийсь час не забігати вперед залякуючи себе і не озиратися назад, згадуючи пережите. А треба лише перестати порівнювати, перестати залякувати себе, не будувати ілюзій, не додумувати за інших, припинити діалоги у власній голові...
І ось ця, здавалося б проста дія, найскладніша!
Бережіть свої думки, вони впливають на стан, а стан формує увагу. А де увага там і результат.
І так не буває щоб була і каша в голові, і ясність, і успіх у справах. Ясність у голові - це чіткість, потік енергії, мотивація та відмінні резуль
І ось ця, здавалося б проста дія, найскладніша!
Бережіть свої думки, вони впливають на стан, а стан формує увагу. А де увага там і результат.
І так не буває щоб була і каша в голові, і ясність, і успіх у справах. Ясність у голові - це чіткість, потік енергії, мотивація та відмінні резуль
Це про всіх нас…….
Життя обнулилося, хтось поїхав і ще сам не знає, що назавжди.
Хтось залишився і чекає на диво, не знаючи, що все буде не так, як він малює собі в картинках.
Хтось повернеться і почне все спочатку.
Колишнього життя більше немає, але життя є і все буде, не так, отже, інакше, але якось буде!
І зараз найголовніше бути готовим приймати нову реальність і не чинити опір їй. Бути гнучким і йти вперед, попереду двері до невідомості, яку кожному необхідно відкрити та увійти самостійно.
Страшно?
Дуже!
Але це дорога до життя!
Зараз від кожного з нас вимагається лише одне – йти вперед і не зупинятися, бо зупинка – це крок у депресію та апатію, це крок назустріч смерті.
Витягуємо с
Життя обнулилося, хтось поїхав і ще сам не знає, що назавжди.
Хтось залишився і чекає на диво, не знаючи, що все буде не так, як він малює собі в картинках.
Хтось повернеться і почне все спочатку.
Колишнього життя більше немає, але життя є і все буде, не так, отже, інакше, але якось буде!
І зараз найголовніше бути готовим приймати нову реальність і не чинити опір їй. Бути гнучким і йти вперед, попереду двері до невідомості, яку кожному необхідно відкрити та увійти самостійно.
Страшно?
Дуже!
Але це дорога до життя!
Зараз від кожного з нас вимагається лише одне – йти вперед і не зупинятися, бо зупинка – це крок у депресію та апатію, це крок назустріч смерті.
Витягуємо с
КЛЮЧІ ВІД КВАРТИРИ
Тримаю в кишені вже рік
ключі від своєї квартири.
Ключі від життя до війни,
де стіни в дитячих світлинах.
Від гомону радісних днів,
від затишку тихих світанків,
І від недосказаних слів,
Й від кави на дні філіжанки...
Ключі від сусідів гучних,
Від зустрічей після розлуки,
Від капців домашніх м'яких,
Від спогадів кольору туги...
Два коди від серця мого,
надійних залізних паролі:
Кільце і маленький брелок,
Що син дарував ще у школі.
Ключі від звичайних дрібниць
Із вартістю в цілу планету,
Душа знову гучно кричить
Й стискає у грудях тенети...
Торкаюсь - і пальці тремтять
Ком в горлі й страшна порожнеча...
В них - дому мого відчуття,
В них - все,що здавалось безпечним..
Тримаю в кишені вже рік
ключі від своєї квартири.
Ключі від життя до війни,
де стіни в дитячих світлинах.
Від гомону радісних днів,
від затишку тихих світанків,
І від недосказаних слів,
Й від кави на дні філіжанки...
Ключі від сусідів гучних,
Від зустрічей після розлуки,
Від капців домашніх м'яких,
Від спогадів кольору туги...
Два коди від серця мого,
надійних залізних паролі:
Кільце і маленький брелок,
Що син дарував ще у школі.
Ключі від звичайних дрібниць
Із вартістю в цілу планету,
Душа знову гучно кричить
Й стискає у грудях тенети...
Торкаюсь - і пальці тремтять
Ком в горлі й страшна порожнеча...
В них - дому мого відчуття,
В них - все,що здавалось безпечним..
Жизнь обнулилась. Наконец-то я поняла, что происходит с беженцем. Всё что ты любил/не любил, чем дорожил /не дорожил, о чём мечтал/не мечтал, с кем говорил /не говорил- всё в прошлом. Всё прошло. Как бы ни было больно, как бы ни было горько. Когда пройдёт шок от тишины и безопасности, когда утихнет адреналин от новых мест. Ты поймёшь. Жизнь обнулилась. Всё кончено. И никогда не будет уже как прежде, даже если вернёшься обратно. Не будет, как прежде. Пазл не соберётся. Кто-то не вернётся, кто-то не выживет в этой войне. И ты не будешь прежним. Никогда. Огромная трагедия народа сложенная из миллионов трагедий разрушенных маленьких судеб. Боль, помноженная на миллионы. Не денег, нет. Людей. Ост
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту