Прийшла українка до Бога,
вклонилась низенько з порога:
,,Всевишній, мій, Отче, вітаю!
Прийшла я з прекрасного краю,
де хліб на полях колоситься,
найкращі жита і пшениця,
у нас всього вдосталь, є море,
ліси і степи, ріки й доли.
Створив Ти красиву країну,
і мову нам дав солов*їну.
Було б усе добре, але диявол
віками нам заздрить, все хоче забрать,
а нас поневолити і підкорити,
кров*ю вкраїнською землю полити.
І стогне тепер Україна...
Де квітли міста-там руїна.
Де діти сміялись щасливо-
дивитись без сліз неможливо,, .
Дослухав вкраїнку Господь,
і лагідно мовив: ,,Заходь.
Я знаю і бачу все з Неба,
це ваші уроки, так треба,, .
Приклав до чола їй долоню,
спокійно сказав: ,, Моя доню,
вже ско