Пам"яті моєї любої матусі! На могилу прийду, помолюся до Господа Бога. Припаду до хреста і вклонюся землиці святій. Мамо рідна моя, відійшли ви у вічну дорогу, Залишили у серці ні з чим непорівняний біль. Відцвіли чорнобривці, калина знизала намисто, Крають спогади душу в самотнім чеканні зими. Тільки пам"ять про вас, як життя джерело світло-чисте, В час гіркої розпуки обійме незримо крильми. А здавалося нам, що розлука не прийде ніколи. Залишаємось дітьми тоді, коли мама жива. Перед рідним порогом спинюся, закована болем, І ніхто для розради не знайде у світі слова. Та й заплачу без сліз і ридатиму серцем я гірко, Як на прощу священну тихенько до хати зайду… Вишня в смутку мені прихили