«Мені байдуже, чи їх Бог простить, та я орду ніколи не пробачу, за Україну, що в вогні горить, і на колінах за синами плаче!
Я не пробачу їх! Щоб захлинулись у пролитій крові!
За підлу і приховану війну, розв’язану з «братерської любові».
Їх прокляну за сльози, кров і біль замучених, скалічених та вбитих, за те, що в Україну звідусіль «Бабла» кацапи пруться заробити!
За ці потоки бруду і брехні, словесне, нескінченне божевілля, горіти вам в пекельному вогні, конати від кривавого похмілля!
Це не народ! Це стадо, звірина! Захланна, хамовита, кровожерна.
Життю там завжди була гріш ціна лише у п’янстві й матюках майстерна.
На нашім горі, крові і смертях це бидло щастя хоче збудувати! Куди у них