Так солодко і гарно щебетав,
Розвіявши всі сумніви й тривоги.
І ось себе, нарешті, розвінчав.
А я ж тобі молилась наче богу!
А мама вишивала рушники
Й раділа, що сусідки язикаті
Мені не рахуватимуть роки.
Гучне весілля снилось нашій хаті.
Я довго дивувалась: як ти міг
Отак піти, ні слова не сказавши?
На голу землю падав перший сніг.
Було так споконвіку, буде завше.
Я дякую, що долею не став,
Зробив мені таку (даруйте!) милість.
Спасибі, що на іншу проміняв –
Я стала мудра: сивина з`явилась.
Та я не надломилась – навпаки.
І я не плачу. Не радій даремно.
Не скаржусь, що бач, талан гіркий.
Мені не личить смутку діадема.
Ти, гордий красень, як раніше, йдеш
Твердою і спокійною ходою.
Я вірю, щ