Шануйте батьків (Вірш мого односельчанина з с.Басань Андрія Білича)
Сидить мати з хустиною,
Сльози витирає:
"Чужі діти їдуть в гості,
А моїх не має.
Розлитілись мої діти,
Як пташки по світу,
Чи діждуся, щоб зустрітись,
Дітки мої, діти!
Як були ви ще маленькі,
Бавились зі мною,
А коли повиростали,
Стала, мов чужою.
У вас з"явились свої діти
І свої турботи,
А зі мною спілкуватись
Не завжди охота".
Гірко жити таким мамам,
А їх так багато,
Іще гірше виживати,
Де лишивсь сам тато.
Таким дітям нагадаю:
На увазі майте,
Якщо Бог віку прибавить,
Те саме чекайт