Скрізь біліють сніги,
Сивиною покриті дерева,
Спить під білою ковдрою міцно трава.
Знов панує кругом Снігова Корлева
Візерунки яскраві витинає майстриня-Зима.
І зимові ці дні,наче в казці,
Пролітають немов би іскриста імла.
Як же гарно повсюди!І світло,і чисто,
Але серце так хоче весни і тепла.
То ж благаю тебе,Снігова Королево,
Хоч і маєш ти душу таку крижану,
Рзтопи своє серце холодне,сталеве,
Та поклич поскоріше красуню-Весну.