Дорослий син - і можна порадіти,
Та мимоволі смуток огорта:
Чому так швидко виростають діти?
А матерів ніхто і не пита
І ось вже час віщує нам розлуку,
І мій синок від долі не втече,
Зате вже можу не тримать за руку
І навіть спертися на його плече.
Дорослий син - бентежне відчуття.
Для мене він завжди мале дитя.
Це завдяки йому я зрозуміла,
Я зрозуміла, в чому сенс мого життя.
Можливо я і не найкраща мати,
Холодним вітром сумнів судить кров.
Та що я можу свому сину дати.
Лише любов, лише свою любов.
А скарб найбільший, знаєш, мій синочку,
Всі ці роки я в шафі берегла,
Цю крихітну батистову сорочечку,
В якій тебе додому принесла.
Спокуси, перешкоди, пересуди,
Але одне з тобою знаємо ми