Вита Струць

Последний визит: 7 авг 2024

Фильтр

За що??

Слова не мої.
У мене їх немає. Зовсім. Але хочу, щоб це тут лишилося назавжди.

«Кожного разу, коли ви будете казати про вєлікій рускій балєт, я буду розказувати вам історію неодноразово зґвалтованої на очах у батьків, а потім викраденої російськими нелюдами молодої вчительки з Броварів. Про десятки, а може й сотні зґвалтованих українських жінок. Часто на очах у дітей. Про 15-16 річних дівчаток з Бородянки, які зазнали страшного насилля кадирівцями. Про тіла п’ятьох зґвалтованих молодих дівчат, вбитих і залишених прямо на дорозі. Про оце мерзенне «будем тра*ать хохлушек» в перехватах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський балєт.

Кожного разу, коли ви будете мені каза

25 березня у селі Завадівці Селищенської сільської ради Звенигородського (раніше – Корсунь-Шевченківського) району попрощалися із воїном-захисником, загиблим під ворожими обстрілами, В’ячеславом Федоровичем Коломійцем.

Молодий, щирий душею і добрий серцем, професіонал своєї справи, чудовий син і друг, справжній патріот і захисник... Україна втрачає у цій жахливій війні своїх найкращих синів...
В’ячеслав Коломієць народився 29 серпня 1990 року у Завадівці, згодом проживав у селі Валяві, там закінчив 11-річку. Веселий, доброзичливий, товариський, безвідмовний – так про нього згадують усі друзі, знайомі, однокласники.
«Дуже гарна дитина, людяний, вихований. Дуже радів із того, що навчився гар