Жінко, чого ви плачете?... Ваш син-герой..... Ви, що не бачите.... Ще цей хлопчина і он той...
Героєм ....був мені завжди.... з тих пір коли почав ..іти... з тих пір...коли сказав він мама..... я так раділа...так ридала.... Від щастя сльози проливала... так ніби знала..ніби відчувала..... я так його тримала...так оберігала... та все ж пішов....за іншу битись маму.... мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу :"Сину, іди додому..бо там гинуть...." А він:"Неправда...тут все мирно..." Мені від того було дивно..... І я його чекала...так чекала.... він вернеться..я вірила..я знала.... І він приїхав не колись..а нині.... виходжу я...дивлюсь .. моє дитя у домовині...