Коли, лягаєш мамо спати, Закрий ти очі й помолись, Щоб більш не падали на нас гармати І до ікони личком притулись.Шепчу тобі моя матусю Крізь сотні тисяч миль. Можливо я вже не вернуся Такий життєвий в мене стиль.Люблю Вкраїну – рідну неньку. Так сильно,як тебе люблю! Якщо прийдеться, то і життя покладу За сильну, вільну – у бою.А ти моя не плач рідненька, Зітри ти сльози із лиця. Не треба стільки болю І так не бачити війни, мені кінця.Із кожним сходом і заходом сонця я молюся. Молюся я до Бога і святих. Ти ж знаєш смерті не боюся. Боюся тільки сліз твоїх гірких.Пишайся зараз мамо мною, Що виростила сина-козака І усмішку свою не псуй журбою. Бо доля в мене Богом, написана така!.