Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 4 мар 2022
Фильтр
Сьогодні від початку першого дня весни та до 23:00, (сподіваюсь що досить) ПОМИЛИЛАСЬ, А ТАК НЕ ХТІЛОСЬ бомбили моє рідне місто, мій чарівний Харків, скидали авіабомби, обстрілювали "Градами". Серце кров'ю обливалось вже зранку, і досі руки тремтять адже мої діти пережили таке чого не побажаєшь жодній, навіть ненавистній людині. Це все скінчиться, дуже скоро, бо всі матері так хочуть, ті які зараз, ті які стали і ті які будуть. Але діти ще довго будуть це видихати, наші квіти-наші діти, багато хто з них Ваші племінники, онуки. Навіщо Ви так з нами?
Напевно добре ніжитись у ліжку, а не навколішках стояти над дітьми й молитися
Напевно добре ніжитись у ліжку, а не навколішках стояти над дітьми й молитися
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту