Давно уже не маю мрій і в небі не літаю.
Крізь вибухи ракет душею застигаю.
В вогні моя земля палає , навколо чорний дим
Зруйноване життя і все, що так любила в нім.
Ми постаріли на кільканадцять літ.
Щодня одне і теж, новини добрі то погані.
Щемить у грудях за кожного душа,
«За, що нам таке горе?...» питаю я у Бога.
І сильні духом падають у розпач,
З колін піднятись вже не просто.
Жаріє іскорка надій, благаю Боже
Рятуй життя, українського народу.
29.06.2022р. L.K.💙💛