Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 30 апр 2017
Фильтр
Чуєш… Ти чекай мене! Присвята родинам українських військових
Чуєш… Ти чекай мене,
Над усе чекай,
Коли смуток огорне,
Жовтий дощ стіка…
І в спекотну каламуть,
В заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть
Вже й забувши їх…
І коли листів нема
Із далечиниІнші вже не ждуть дарма,
Стомлені вони…
Повернуся, тільки жди
І не зич добра.
Тим, хто каже «Далі йди»,
Вже забуть пора…
Хай повірять мати й син,
Що нема мене.
Друзі втішаться отим«Було й промине»…
Сядуть в коло при вогні
І ковтнуть вина
На помин душі.
Та ні,Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш
Із смертельних лав.
«Поталанило. Еге ж!» -Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм
В літо вогняне,
Як чеканням ти своїм
Вберегла мене.
Як вцілів я, вижи
Чуєш… Ти чекай мене,
Над усе чекай,
Коли смуток огорне,
Жовтий дощ стіка…
І в спекотну каламуть,
В заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть
Вже й забувши їх…
І коли листів нема
Із далечиниІнші вже не ждуть дарма,
Стомлені вони…
Повернуся, тільки жди
І не зич добра.
Тим, хто каже «Далі йди»,
Вже забуть пора…
Хай повірять мати й син,
Що нема мене.
Друзі втішаться отим«Було й промине»…
Сядуть в коло при вогні
І ковтнуть вина
На помин душі.
Та ні,Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш
Із смертельних лав.
«Поталанило. Еге ж!» -Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм
В літо вогняне,
Як чеканням ти своїм
Вберегла мене.
Як вцілів я, вижи
Чуєш… Ти чекай мене! Присвята родинам українських військових
Чуєш… Ти чекай мене,
Над усе чекай,
Коли смуток огорне,
Жовтий дощ стіка…
І в спекотну каламуть,
В заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть
Вже й забувши їх…
І коли листів нема
Із далечиниІнші вже не ждуть дарма,
Стомлені вони…
Повернуся, тільки жди
І не зич добра.
Тим, хто каже «Далі йди»,
Вже забуть пора…
Хай повірять мати й син,
Що нема мене.
Друзі втішаться отим«Було й промине»…
Сядуть в коло при вогні
І ковтнуть вина
На помин душі.
Та ні,Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш
Із смертельних лав.
«Поталанило. Еге ж!» -Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм
В літо вогняне,
Як чеканням ти своїм
Вберегла мене.
Як вцілів я, вижи
Чуєш… Ти чекай мене,
Над усе чекай,
Коли смуток огорне,
Жовтий дощ стіка…
І в спекотну каламуть,
В заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть
Вже й забувши їх…
І коли листів нема
Із далечиниІнші вже не ждуть дарма,
Стомлені вони…
Повернуся, тільки жди
І не зич добра.
Тим, хто каже «Далі йди»,
Вже забуть пора…
Хай повірять мати й син,
Що нема мене.
Друзі втішаться отим«Було й промине»…
Сядуть в коло при вогні
І ковтнуть вина
На помин душі.
Та ні,Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш
Із смертельних лав.
«Поталанило. Еге ж!» -Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм
В літо вогняне,
Як чеканням ти своїм
Вберегла мене.
Як вцілів я, вижи
Здравствуй, мальчик за серым щитом,Выполняющий мерзкий приказ!Как же ты пожалеешь потом,Что сегодня стреляешь в нас!Ты кого защищаешь, сынок?Тех, кто дал поглодать тебе кость?Ну, зачем? Почему? Как ты мог?Ты ведь в этой стране не гость!Кучу денег притащишь домой,Год не будешь вставать с дивана!Только помни, на деньгах — кровь!Кровь Сережёньки Нигояна!Когда будешь лететь в Шарм – эль – Шейх…Отдыхать после братоубийства…За тобой потянется шлейф…То проклятья за Юру Вербицкого!Когда будешь лететь назадИ тащить шмотья чемоданы,Не забудь, что это — глаза,Те, что выбили на Майдане!Когда будешь сыну и дочкеПокупать игрушки и велик,Не забудь — это печень и почки,Что отбили у вас в райотделе!А когда к
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
25
- Наталка ФіліпчукЛуцьк
- Іра ВоєводаЛуцк
- Елена РойкоЛуцк
- Інна Вегерас.Баїв Луцький р-н
- ТАНЯ СКІБІЦЬКАЛуцьк