Наташа Данюк (Ковальчук)

Последний визит: 13 авг 2023

Фильтр

Заметки Увлечения

3 мая 2022

Жили собі люди. Жили собі в мирі.
Хтось в свому будинку, хтось своїй квартирі.
Хтось в місті своєму, а хтось у містечку,
А хтось у селі від тих міст недалечко...
Хтось хліб випікав. Хтось дітьми опікався.
Хтось дім будував. Одружитись збирався.
Хтось мріяв про море, про подорож літом,
А хтось для окраси висаджував квіти...
Хтось вчився ходити, а хтось на вітрини
Свої виставляв кольорові картини.
Хтось думав про вічне блукаючи парком,
А хтось все крутився знаходячи шпарку.
Хтось серце старе запускав по новому,
А хтось добирався до рідного дому.
Хтось сіяв, а хтось за порядком дивився.
Хтось щастя шукав, а хтось щастям ділився.
Хтось щось купував й віддавав безкоштовно.
Хтось справи вирішував

Наташа Данюк (Ковальчук)

4 апр 2022

То як, ,,сестрице'',
Син прислав гостинець?
Чужу білизну, плаття, м'ясорубку?
Злегка протертий кольоровий килим,
Тарілки, чайник і пухнасту шубку.
Як почувалась ти, коли змивала
З чужих сережок кров, що ледь присохла?
Велику радість, кажеш, відчувала?!
Хай бог мене простить...
Та щоб ти здохла!
Хай весь твій рід, до сьомого коліна,
Не знає щастя, радості ні в чому.
За кров, за біль, за сльози України,
За горе тих, лишився хто без дому.
За обстріли, за всі оті страхіття,
Розстріляні ,,зелені'' коридори.
Нехай щоночі сняться вам жахіття.
Не люди ви... Не люди... А потвори.
#ЛідіяМищенко